Інститут Еконології приділяє осбливу увагу захисту інтересів громади та довкілля еколого-правовими інструментами, такими як “адвокати довкілля”. Сфера Екологічної Адвокатури охоплює наступні види діяльності:
- надання юридичних консультацій громадянам та юридичним особам у галузі охорони довкілля, захисту екологічних прав;
- представлення інтересів фізичних та юридичних осіб в органах судової юрисдикції та в інших органах державної влади, пов’язаних з порушенням екологічних прав, з питань, що стосуються довкілля.Приклад постанови суду з такої справи:
Хто є платниками екологічного податку за розміщення відходів (небезпечні або побутові, інші відходи тощо, які утворилися у процесі діяльності та підлягають утилізації чи видаленню)?
Відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розд. VIII Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755 (далі — ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері ( п. 240.5 ст. 240 ПКУ).
Розміщення відходів — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами ( пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПКУ визначено об’єкт та база оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів, зокрема, це обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.
Таким чином, платниками екологічного податку, що справляється за розміщення відходів є всі суб’єкти господарювання (незалежно від отримання дозволу на розміщення відходів), що розміщують у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, а також на власних територіях протягом звітного кварталу, в т.ч. на кінець звітного кварталу, відходи (небезпечні відходи, побутові відходи та інші відходи тощо, які утворилися у процесі діяльності та підлягають утилізації чи видаленню), крім тих, суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері.
Питання видання дозволів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), а також у частині цивільно-правових відносин (договірних відносин) між суб’єктами господарювання не належить до компетенції органів ДПС.