За останні два десятиліття сформувався новий напрям у світовій економіці – ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА (ЗЕ), ЕКОЛОГІЧНА ЕКОНОМІКА (ЕЕ) (Green economics, Ecological economics), яка забезпечить сталий розвиток (УР) всім країнам і допоможе врятувати людство від кризи в екології, фінансах і багатьох інших сферах суспільства.

ЗЕ – це галузі, які створюють і збільшують природний капітал землі або зменшують екологічні загрози та ризики (UNEP).

За визначенням ООН

ЗЕ – це економіка, яка призводить до поліпшеного добробуту і соціальної рівності, при цьому значно знижуються економічні ризики і дефіцит природних ресурсів.

ЗЕ – це економічна система, яка дозволяє забезпечити зростання добробуту людей і соціальну справедливість, зменшуючи при цьому екологічні ризики і скорочуючи дефіцит природних ресурсів (UNEP).

Теоретичні основи ЗЕ були закладені Робертом Костанца (Robert Costanza), Джоном Прупсом (John LR Proops), Жероне ван ден Бергом (Jeroen CJM Van Den Bergh), Робертом Бейлі (Robert G. Bailey) та іншими.

ТРИ АКСІОМИ ЗЕ (ЕЕ):

• Неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому просторі;
• Неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів;
• Все на поверхні Землі є взаємопов’язаним.

ПРИНЦИПИ ЗЕ:

• Принцип справедливості (рівність);
• Принцип поваги гідності (процвітання і благополуччя для всіх);
• Принцип обережності (облік граничних навантажень на планету);
• Принцип участі (широка участь при прийнятті рішень);
• Принцип управління (підзвітність);
• Принцип стійкості (досягнення економічної, соціальної та екологічної стійкості);
• Принцип ефективності (стабільне виробництво і споживання);
• Принцип зв’язку між поколіннями (інвестиції в майбутнє).