Екологічна освіта

 

• Згідно ст. 71 Закону про охорону навколишнього середовища система загального і комплексного екологічного освіти включає дошкільну та загальну, середню, професійну та вищу фахову освіту.
• Таким чином, має реалізовуватися принцип безперервності екологічної освіти, коли з досить раннього віку протягом тривалого періоду молоді люди отримують необхідний обсяг екологічних знань, який, за задумом законодавця, здатний докорінно змінити їх екологічний світогляд, сформувавши екологічну культуру.
• Стаття 72 названого Закону встановлює, що у дошкільних навчальних, загальноосвітніх та освітніх установах додаткової освіти незалежно від їх профілю та організаційно-правових форм здійснюється викладання основ екологічних знань. Для забезпечення цього процесу розроблені і постійно удосконалюються еколого-освітні програми відповідного педагогічного рівня, а також здійснюється підготовка педагогів-екологів, число яких поки що явно недостатньо для забезпечення всеосяжності процесу.
• Нарешті, закон закріплює вимогу про забезпечення викладання навчальних дисциплін з охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки та раціонального природокористування у всіх освітніх установах, що здійснюють професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з урахуванням профілю відповідної установи.
• В якості прикладу можна навести включену в державний освітній стандарт для вищих навчальних закладів дисципліну “Основи екології”, а також обов’язковий для всіх майбутніх юристів предмет “Екологічне право”.

Екологічне просвітництво

• Екологічна освіта несе в собі елементи і виховання і освіти, але в той же час є самостійною ланкою в системі формування екологічної культури.
• Згідно ст. 74 Закону про охорону навколишнього середовища воно здійснюється за допомогою поширення екологічних знань про екологічної безпеки, інформації про стан навколишнього середовища та використання природних ресурсів, у тому числі органами державної влади РФ, органами державної влади суб’єктів РФ, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, засобами масової інформації, музеями, бібліотеками, установами культури, природоохоронними установами, організаціями спорту і туризму, іншими юридичними особами.
• Просвітницький аспект, насамперед завдяки можливостям засобів масової інформації, дозволяє охоплювати досить широкі верстви населення, в тому числі і тих, кого, власне, виховувати й утворювати вже пізно, а тому при грамотній і цілеспрямованої політики, може сприяти значному поліпшенню екологічної культури населення.

Професійна екологічна підготовка керівних працівників і спеціалістів

• До теперішнього часу рівень індустріального розвитку суспільства досяг такої планки, що будь-яке відхилення від встановленої схеми при прийнятті тих чи інших рішень може часом призвести до незворотних наслідків для здоров’я людини, навколишнього середовища і природних об’єктів. Це висуває на порядок денний необхідність оволодіння керівниками та спеціалістами господарюючих та інших суб’єктів тим мінімумом екологічних знань, який дозволяв би забезпечити у виробничій та інших сферах (транспорт, зв’язок тощо) необхідний рівень екологічної безпеки.
• У зв’язку з цим ст. 72 Закону про охорону навколишнього середовища закріплює обов’язковість наявності підготовки в області охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки у будь-якого керівника і фахівця, що відповідають за прийняття рішень при здійсненні господарської та іншої діяльності, яка справляє чи може справити негативний вплив на навколишнє середовище.
• Для реалізації цього завдання при навчальних закладах, які мають екологічний ухил, організовуються, як правило, короткострокові або середньострокові курси підготовки або підвищення кваліфікації фахівців, по закінченні яких видаються свідоцтва про отримання необхідної підготовки в розглядуваній сфері.